Рік, що минає, був оголошений в Україні роком Степана Бандери. Але крім урочистостей першого січня чи напередодні цієї дати, коли народився Провідник, і 14 жовтня на честь УПА, - нічого не зроблено.
Стебник тут не став винятком, хоча при владі ніби й націоналіст. Але націоналістичним, бандерівським духом у шістсотлітньому місті й не пахне. Пахне меркантильними інтересами можновладців, які розв’язують власні проблеми й гребуть під себе все що можна.
Агов, де ви, хлопці з лісу, які воювали за незалежну Україну, відстоювали честь і саме життя людей?!
Ви б не допустили, аби під носом у громади безкоштовно вкрали меблевий магазин. Ви б не допустили, аби бездарні керівники місяцями дурили вас і не вивозили сміття з міста. Ви б не допустили, аби були розбиті дороги, а гроші, виділені на їх ремонт, осіли в кишенях можновладців. Ви б не допустили... Та ви багато що не допустили би у Стебнику, який давно вартує бути європейським містом!
П’ять років тому на майдани України вийшли мільйони людей, ставши під час Помаранчевої революції стихійними націоналістами, які виступили проти несправедливості влади. Але їх підступно обдурили. Поводирі, на яких вони молились, дорвавшись до влади, почали розв’язувати власні меркантильні проблеми, забувши на другий день про свої обіцянки.
УСтебнику відбулося те ж саме. На хвилі Помаранчевої революції до влади прийшла людина, яку знали як таку, що вивісила 1972 року національний прапор і була покарана брежнєвською системою, але по суті своїй залишилася дрібним крамарем, в якій геть начисто відсутній націоналістичний, бандерівський дух. Співати Гімн України, ходити у вишиванці - це одне, а реально дбати про людей, захищати їхні права - зовсім інше.
Чи й надалі Стебницький осередок Спілки політв’язнів підтримуватиме кандидатуру Романа Калапача на міського голову? Чи все-таки слід зробити ставку на людину, яка є націоналістом, бандерівцем по духу?

Анатолій ВЛАСЮК